неділя, 11 квітня 2021 р.

Проблематика роману "451 градус за Фаренгейтом"




  •  Конфлікт суспільства і особистості

Гай Монтаг вступає в конфлікт з суспільством, починаючи читати книги, замість їх знищення. Будучи пожежним, покликаним для їх знищення, він стає подвійним агентом – на завданнях, замість знищення літератури, він забирає деякі книги до себе додому. Герой виділяється серед інших людей зі свого оточення. Як біла ворона, він стає злочинцем через бажання дізнатися нове і мислити, тоді як суспільство розучилося думати.

  • Пропаганда і маніпулювання суспільством за допомогою ЗМІ

Телебачення заповнює всі проблеми, які утворилися після заборони літератури. Засоби масової інформації стають прекрасним способом маніпулювання, вони «зомбували» населення, залишаючись єдиним каналом для отримання будь-якої інформації. Однак, все, що показують в екранних кімнатах, підноситься під вигідним ракурсом, а шанси помітити «щось недобре» в інформації, що подається зводяться до нуля через невміння мислити.

  • Проблема бездуховності 

Ця проблема народжується через відсутність книг і достатку «інформаційного фастфуду» телевізійних екранів, які на правах монополії беруть участь у вихованні населення. Моральні цінності, в результаті, замінюються споживчими.

  • Проблема історичної пам’яті

 Література, яка зібрала всі відкриття та винаходи, все свідоме і обдумане століттями, є пам’яттю поколінь. Це збірка архівів усього створеного людиною з моменту появи писемності. У суспільстві, де книги заборонені, можливість збереження всього цього втрачається, що стає запорукою повного регресу для суспільства.





Аналіз роману "451 градус за Фаренгейтом"

 






"451 градус за Фаренгейтом"

Тема

Твір Рея Бредбері розкриває гостросоціальну проблематику життя суспільства, що не втрачає своєї актуальності протягом багатьох років.Центральна тема роману – роль книги в житті людини. Письменник без прикрас демонструє суспільство масового споживання, яке втратило здатність самостійно, мислити, аналізувати, що відбувається і робити власні висновки.Інтелектуально деградованих суспільством набагато легше маніпулювати, і це прекрасно відомо чинному уряду, яке накладає заборону на всі книги. Джерелом інформації служить ЗМІ і телебачення, яке поволі отупляє населення, підносячи всі новини в потрібному ракурсі.Основна думка твору – світле майбутнє людства неможливо без досвіду минулих поколінь, укладених в найважливіших джерелах знань і життєвого досвіду – книгах. Вибираючи між ними і розважальними шоу на користь останніх, люди прирікають себе на неминучу деградацію. Це загрожує найсерйознішими наслідками для суспільства, оскільки воно саме програмує себе на повне знищення.Також автор розкриває не менш важливу тему сім’ї та сімейних цінностей. Замикаючись в собі і закостеніння у власному егоїзмі, люди починають ігнорувати всю важливість сім’ї. Емоційна відчуженість від найближчих людей – пряма дорога до самотності і абсолютної незахищеності, адже тільки сім’я здатна прийти на виручку навіть в найскладніших життєвих ситуаціях. Цінувати своїх рідних, невпинно дбати про них і берегти духовну близькість – ось чому вчить книга Бредбері.У своєму романі автор піднімає такі проблеми маніпулювання суспільством за допомогою ЗМІ, надмірне захоплення технічним прогресом, заміни моральних цінностей споживчими. Своїм твором Бребері хоче донести просту думку – у суспільства, в якому під забороною знаходяться книги, немає майбутнього.

Композиція

Проводячи в романі «451 градус за Фаренгейтом» аналіз твору, слід зазначити, що в основі його композиційної структури лежить принцип антитези. Вся книга буквально пронизана протипоставленими світла і темряви, суєти і спокою, шуму і тиші.Побудова композиції традиційно, і включає в себе експозицію, зав’язку, розвиток подій, кульмінацію і розв’язку.

  1. Експозиція – знайомство читача з версією сучасного світу, в якому немає місця книгам. Будь-які друковані видання знаходяться під забороною і підлягають спалення. Цим займаються спеціально навчені люди – пожежники, до яких належить головний герой роману Гай Монтег.
  2. Зав’язка – сигнал пожежної тривоги закликає пожежників якомога швидше висуватися до місця виявлення забороненої літератури.
  3. Розвиток подій – знайомство Монтега з Кларисою, яка відкриває йому очі на справжній стан речей. Поступове переосмислення головним героєм світу, в якому він звик жити, ні про що не замислюючись і ні в що не вникаючи.
  4. Кульмінація – добровільне самоспалення жінки, яка не бажала розлучатися зі своїми улюбленими книгами, які служили їй джерелом справжньої радості, приємних переживань, безцінних спогадів.
  5. Розв’язка – переживши зраду дружини, зацикленої на перегляді телепередач, Монтег примикає до опозиції – людям, які вирішили будь-що-будь зберегти нащадкам багату літературну спадщину.

Головні герої

  • Гай Монтеґ, пожежник
  • Мілдред Монтеґ, дружина Гая, здатна зробити донос владі на чоловіка
  • Кларіса, молода дівчина, подруга Гая
  • Фабер, професор, друг Гая
  • Брандмейстер Бітті, капітан пожежників
Всіх героїв роману можна розділити на дві групи: тих, які читають книжку і тих, які не читають.

Мілдред не читає, постійно дивиться телевізор, забула навіть, де і коли вперше зустрілася зі своїм чоловіком, не має про що з ним говорити, не хоче мати дітей, вимагає грошей;
Місіс Фелпс не читає, поміняла трьох чоловіків, байдужа до кожного,“у мене немає дітей, та й хто, будучи при своєму розумі, захоче їх мати”?;
Місіс Бауеллс не читає, “це не так страшно: дев’ять днів з десяти  діти в школі, а коли вони приходять додому, я заганяю їх в вітальню і вмикаю телевізор, це як закинути брудний одяг у пральну машину” 
Фабер читає, “мені аж болить  від того, що відбувається”, допомагає  Гаєві Монтегу врятуватися «радіопередавач, читає Біблію»;
Кларіс Маклелен читає, як і вся її сім’я. з нею цікаво поговорити навіть про найменші дрібниці “як вам не соромно, ви ні в кого не закохані”(про кульбабу, про дощ), вміє дружити 
брандмейстер Бітті читає, вважає себе невинним, бо люди самі перестали читати, продовжує цитату про Рідлі(“з божою поміччю, Рідлі, ми сьогодні запалимо таку свічку, якої їм не загасити довіку”, “світ спокійно обходиться без книг”, цинізм переходить у відчай, прагне смерті).
Гай Монтег спочатку з одними, потім з іншими “я не хочу робити тільки те, що мені скажуть, я не хочу переходити на чиїсь бік”

Історія створення роману "451 градус за Фаренгейтом"

 


Рей Бредбері обожнював кінематограф. Ця любов почалася ще в дитинстві, коли він, тінейджер з Лос-Анджелеса, весь вільний час і всі кишенькові гроші залишав у кінотеатрі. Кажуть, що примудрявся дивитися по 12 фільмів на тиждень! Сьогодні перед кіно крутять трейлери, а в ті часи пускали кінохроніку. Сидячи в напівтемряві кінотеатру, Бредбері побачив історичні кадри, на яких люди, одягнені у військову форму зі свастикою, кидали у вогонь книги. Через багато років в одній з передмов до самого знаменитого свого роману Бредбері напише: «Коли Гітлер спалював книгу, я гостро відчував, вибачте мені, будь ласка, ніби він вбивав людину... Втім, в кінцевому підсумку історії, люди та книги – однієї плоті».

Але ж, якщо і було в світі щось, що могло втішити та порадувати підлітка більше, ніж кіно, то це – література! В коледжі він не вчився та вважав, що «замість коледжу закінчив бібліотеку». До двадцяти років Бредбері вже був письменником. Одержимий творчістю, він створював до 52 оповідань на рік. Якісь були вдалими, якісь ні, але проба пера дала свої результати: по-перше, зовсім скоро він почав заробляти як літератор. А по-друге, до кінця сорокових написав пул оповідань, які сам назвав «п’ятьма хлопавками». З них, цих «хлопавок», ( «Вогнище», «Променистий Фенікс», «Вигнанці», «Ешер II», «Пішохід») і народився «451 градус за Фаренгейтом». У своїх текстах Бредбері обговорював цензуру, загрозу, що нависла над культурою та мистецтвом, людську совість і, звичайно, знищення книг.
На той момент Рей вже зустрів кохання всього свого життя – Меггі – та переїхав з нею в будинок на Кларксон-роуд, коли раптово йому в голову прийшла ідея історії про «пожежних», що спалюють всі знайдені книги. Працювати в новому будинку поки було неможливо – йшов ремонт. Зовсім випадково, тиняючись по залах лос-анджелеської бібліотеки, Бредбері натрапив на кімнату з друкарськими машинками, які можна було орендувати за 10 центів на годину. Саме в цій кімнаті, що пахла чорнилом і була наповнена стукотом клавіш, за 49 годин з’явилося на світ оповідання «Далеко за північ», перейменоване пізніше в «Пожежного».
Ще чотири роки Бредбері знадобилося на те, щоб перелопатити весь текст, опрацювати героїв, додати символізму, розвинути деякі сюжетні гілки та довести до розуму першу чернетку майбутньої класики наукової фантастики. На той час у них з Меггі вже народилися доньки, тому працювати й надалі доводилося в бібліотеці.
Сам Бредбері так описував процес:
«День за днем я атакував орендовану друкарську машинку, пропихуючи монетки. Вистрибував з-за столу, як божевільний шимпанзе, мчав вгору по сходах, щоб нагребти ще десятицентовиків, бігав уздовж полиць, витягуючи книги, переглядаючи сторінки та вдихаючи найдрібнішу пудру в світі – книжковий пил, тим самим заробляючи собі алергію на книги. Потім нісся назад вниз, попеліючи від любові, тому що знайшов ще пару цитат, які можна увіткнути чи ввернути в мій квітучий міф».

У 1953 році Бредбері був готовий до того, щоб показати рукопис видавцеві, проте у нього все ще не було вірної, тієї, що бере за душу, назви. І тут йому в голову прийшла воістину блискуча ідея!
«Я подумав, що міг би використовувати в якості назви температуру, при якій папір спалахує.. Пробував зв’язатися з кафедрами хімії декількох університетів, але не знайшов нікого, хто б міг назвати мені точну температуру. Я звернувся до декількох професорів-фізиків. Безрезультатно. Потім я ляснув себе по лобі та пробурмотів: «Дурень! Потрібно було відразу дзвонити пожежникам!».
Пізніше письменник зі сміхом зізнавався, що навіть не подумав перевірити інформацію, так йому сподобалася нова назва книги.
19 жовтня 1953 року «451 градус за Фаренгейтом» побачив світ і відразу здобув любов читачів і критиків. Незважаючи на те, що «Марсіанські хроніки» на той час вже були опубліковані, «451 градус» став першим реальним успіхом письменника, який забезпечив йому славу видатного фантаста. За декілька наступних десятиліть роман перетворився на одну з найбільш продаваних книг автора та швидко увійшов до шкільної програми. Його декілька разів екранізували й адаптували для театральних постановок.
І останній цікавий акорд в долі роману: книга, що викриває цензуру та тоталітарне мислення, сама піддалася цензурі, причому найбільш віроломним чином. Без відома автора видавництво випустило адаптовану версію роману, в якій були підчищені 75 абзаців. Зникли лайливі слова «damn» і «hell», пропало слово «аборт», в одній зі сцен «п’яний» перетворився на «хворого». Тринадцять років Бредбері не знав про «полегшені» версії власної книги, та й читачі ні про що не здогадувалися – цензура не була відзначена примітками чи виносками.
Втім, цей випадок лише доводить приголомшливу прозорливість Бредбері, який, хоч і вважав свої твори фантастикою, здається, не дуже вірив у гуманізм і гармонію майбутнього. Так що, сьогодні закликаємо перечитати великий роман «451 градус за Фаренгейтом» і знову замислитися над словами: «Є злочини гірші, ніж спалювати книги. Наприклад – не читати їх».




Проблематика роману "451 градус за Фаренгейтом"

  Конфлікт суспільства і особистості Гай Монтаг вступає в конфлікт з суспільством, починаючи читати книги, замість їх знищення. Будучи пожеж...